Щороку 21 березня світ відзначає День людей із синдромом Дауна — день, покликаний руйнувати стереотипи та показувати можливості, які мають ці особливі люди. Варто нагадати суспільству: синдром Дауна — це не вирок, а лише особливість розвитку, яка вимагає розуміння, підтримки й любові.
Тож, відповіді на важливі запитання ми традиційно шукаємо у стінах Полтавського державного медичного університету. До вашої уваги — відверта та інформативна розмова з експерткою, доценткою кафедри нервових хвороб ПДМУ, кандидаткою медичних наук Катериною Гринь.
– Пані Катерино, що таке синдром Дауна з точки зору невролога та психіатра?
Синдром Дауна — це генетичне порушення, пов’язане з наявністю додаткової 21-ї хромосоми. Це не хвороба, а поєднання зовнішніх ознак та особливостей розвитку нервової системи і психіки. Діти з синдромом Дауна розвиваються повільніше, але здатні навчатися, говорити, грати та дружити. Рівень інтелектуальних можливостей у них різний: від легкого до помірного дефіциту. Головне — індивідуальний підхід і постійна підтримка.
– Які найбільші міфи щодо синдрому Дауна варто розвінчати у 2025 році?
Перший міф — що люди з синдромом Дауна не здатні до навчання. Це не так. При правильному підході вони досягають значних результатів, можуть закінчувати школи й навіть університети. Другий міф — ніби це трапляється лише у жінок старшого віку. Насправді більшість дітей із таким діагнозом народжуються у молодих мам. І ще один міф: що люди з синдромом Дауна живуть дуже мало. Сучасні можливості дозволяють їм жити до 60 років і більше.
– Як змінився підхід до підтримки таких людей за останні 10–20 років?
Зміни колосальні. Розвивається інклюзивна освіта, готуються фахівці, відкриваються школи та заклади з інклюзивними програмами. Хоча викликів ще чимало, особливо бракує практичного досвіду та ресурсів.
– Які наукові дослідження дають надію на покращення якості життя таких людей?
Насамперед, це генетична діагностика та пренатальні тести, які дають можливість завчасно прогнозувати ризики. Але не менш важливою є система ранніх втручань і підтримка родин.
– Що таке «раннє втручання» і чому воно важливе?
Це програми розвитку дитини з перших місяців життя після підтвердження діагнозу. Вони спрямовані на розвиток мовлення, моторики, пізнавальних і соціальних навичок. Результати таких програм часто вражають і дають дітям значно більше можливостей у майбутньому.
– Чи можуть люди з синдромом Дауна навчатися, працювати та створювати сім’ї?
Безумовно! Дитина із синдромом Дауна може відвідувати дошкільний заклад «компенсуючого» типу для дітей з порушенням інтелекту. Програма навчання в таких закладах охоплює соціальний розвиток, підтримку й розвиток здоров’я, фізичне виховання й фізичний розвиток, формування діяльності тощо. Люди із синдромом Дауна навчаються, працюють, займаються творчістю, спортом. Багато хто реалізовує себе у публічних професіях, стає моделями, акторами. Жінки можуть народжувати дітей, а от чоловіки, згідно з дослідженнями, є безплідними. Головне — давати таким людям шанс та допомагати адаптуватися у суспільстві.
– Яку пораду Ви дали б батькам, які дізналися, що їхня дитина народиться із синдромом Дауна?
Не здаватися! Залучати дитину до занять із перших днів життя, співпрацювати з фахівцями, створювати чіткі правила та підтримувати розвиток. І найважливіше — хвалити дитину навіть за найменші досягнення. Не уникати колективних ігор, частіше приводити дитину на ігровий майданчик, щоб вона вчилася наслідувати.
– Які виклики сьогодні стоять перед Україною у допомозі людям із синдромом Дауна?
Це більше соціальні виклики, ніж медичні. Потрібно змінювати ставлення суспільства, формувати інклюзивне середовище, допомагати таким людям реалізовувати себе, а не зводити їхнє життя до діагнозу. Нині виклики стосуються здебільшого дорослого життя, післяшкільного навчання, працевлаштування й автономного проживання. У Полтаві активно працює громадська організація «Полтава Даун Синдром», яка створює можливості для «сонячних дітей» спілкуватися, заохочує їх до різноманітних занять, а також застосовує зоотерапію для реабілітації.
– Що, на Вашу думку, є найбільшим викликом для української медицини у контексті допомоги людям із синдромом Дауна? І що з цього можемо змінити вже зараз?
Для медицини, на мою думку, викликів не так багато. Синдром Дауна — це не хвороба, тому не потребує лікування, а генетична аномалія, яку важко спрогнозувати. Набагато більше соціальних викликів. Ставлення до людей із синдромом Дауна змінюється завдяки збільшенню кількості інформації. Дуже багато залежить від суспільства, розуміння того, що це не трагедія. Це дитина, яка зможе реалізувати себе, може навчитися самостійності, а батьки зможуть бути щасливими поруч із цією дитиною. Насамперед важливо пам’ятати: кожна людина — унікальна, і варто уникати упереджень чи поспішних висновків.
– Як Ви ставитеся до того, що люди з синдромом Дауна стають публічними?
Це надзвичайно позитивно. Це показує, що вони можуть бути частиною різних сфер — мистецтва, моди, спорту. Інклюзія — це про рівні можливості для всіх, і ми повинні сприяти створенню умов, у яких ці люди зможуть розкрити свій потенціал.
– Як у Полтавському державному медичному університеті вивчається синдром Дауна?
У ПДМУ синдром Дауна вивчається в рамках курсу «Медична генетика» на кафедрі нервових хвороб. Тут розглядаються причини, клінічні прояви та методи діагностики цього стану. Кафедри педіатричного спрямування займаються питаннями лікування, діагностики та соціальної адаптації дітей із генетичними аномаліями.
На фото – ЗВО ПДМУ 4-го курсу медичного факультету № 1 на навчальному семінарі, присвяченому Всесвітньому дню людей із синдромом Дауна під керівництвом Катерини Гринь.
Підсумовуючи, у Всесвітній день людей із синдромом Дауна важливо ще раз підкреслити: діагноз — не перешкода для щасливого і повноцінного життя. Прийняття та підтримка є ознакою здорового, відкритого суспільства. Кожен із нас може зробити крок назустріч, змінюючи ставлення до людей із синдромом Дауна на краще.
Адже всі ми різні, але рівні у праві бути щасливими.
Щиро дякуємо Катерині Вікторівні Гринь за цікаву та пізнавальну розмову!
Прес-служба Полтавського державного медичного університету
World Down Syndrome Day: Breaking Myths, Unlocking Opportunities
Interview with Kateryna Hryn, Associate Professor of the Department of Nervous Diseases at PSMU, PhD in Medicine
Every year on March 21, the world marks World Down Syndrome Day—a day dedicated to dispelling stereotypes and showcasing the opportunities available to people with this condition. It serves as a reminder that Down syndrome is not a sentence, but a developmental feature that requires understanding, support, and love.
To explore the key questions surrounding this topic, we turned to Poltava State Medical University (PSMU) for an open and insightful conversation with Kateryna Hryn, Associate Professor of the Department of Nervous Diseases, PhD in Medicine.
– Dr. Kateryna, from a neurologist’s and psychiatrist’s perspective, what is Down syndrome?
Down syndrome is a genetic condition caused by an extra 21st chromosome. It is not a disease, but rather a combination of physical characteristics and unique neurological and psychological development patterns. Children with Down syndrome develop at a slower pace, but they can learn, speak, play, and build friendships. Their intellectual abilities vary, ranging from mild to moderate impairment. The key to their success is an individualized approach and consistent support.
– What are the biggest myths about Down syndrome that should be debunked in 2025?
Myth #1: People with Down syndrome cannot learn. False. With the right approach, they achieve significant progress, complete school, and even attend university.
Myth #2: Down syndrome only occurs in older mothers. False. In reality, most children with this condition are born to young mothers.
Myth #3: People with Down syndrome have short lifespans. False. Thanks to modern healthcare, life expectancy can reach 60 years or more.
– How has support for people with Down syndrome evolved over the past 10–20 years?
The progress is immense. Inclusive education is expanding, professionals are receiving specialized training, and schools with tailored programs are being established. However, challenges remain, particularly in terms of practical experience and resources.
– What scientific research offers hope for improving their quality of life?
Genetic diagnostics and prenatal testing help predict risks early on.
Early intervention programs are crucial for maximizing development potential.
– What is “early intervention,” and why is it important?
This refers to developmental programs that begin within the first months after diagnosis. These focus on speech, motor skills, cognition, and social interaction. The results are often remarkable, giving children greater independence and opportunities.
– Can people with Down syndrome study, work, and start families?
Absolutely! Many attend specialized schools, engage in arts, sports, and careers, and some even work in public professions as models or actors.
Women can have children.
Men are typically infertile, according to research.
The key is to provide opportunities and help them adapt to society.
– What advice would you give parents expecting a child with Down syndrome?
Don’t give up!
Engage your child in activities from day one.
Work with specialists and establish clear routines.
Celebrate every small achievement.
– What challenges does Ukraine face in supporting people with Down syndrome?
The biggest obstacles are social, not medical. Society must embrace inclusivity, employment opportunities, and independent living for individuals with Down syndrome.
Poltava Down Syndrome Association actively helps by fostering communication, activities, and even animal-assisted therapy.
– What is the biggest challenge for Ukrainian medicine regarding Down syndrome? What can change right now?
Since Down syndrome is not a disease, there is no medical treatment—only support and adaptation. The primary challenge lies in social attitudes. Increased awareness is changing perceptions, but there is still progress to be made.
The key takeaway: Each person is unique, and we must move beyond biases and assumptions.
– How do you feel about people with Down syndrome becoming public figures?
It’s fantastic! Representation in media, arts, and sports proves that inclusion works.
– How is Down syndrome studied at PSMU?
At PSMU, Down syndrome is covered in the “Medical Genetics” course within the Department of Nervous Diseases. Pediatric departments focus on diagnostics, treatment, and social adaptation.
Pictured: 4th-year students of Medical Faculty No. 1 attending a seminar on World Down Syndrome Day, led by Dr. Kateryna Hryn.
Final Thoughts
On World Down Syndrome Day, let’s remember:
A diagnosis is not a barrier to a happy, fulfilling life.
Acceptance and support define a healthy and open society.
Each of us can take a step forward by changing perceptions and fostering inclusivity.
Because we are all different, yet equal in our right to happiness.
A heartfelt thank you to Dr. Kateryna Hryn for this enlightening conversation!