Кафедра українознавства та гуманітарної підготовки (зав.- доц. Лещенко Т.О.) відзначила 85 років від дня народження Дмитра Васильовича Павличка (1929), українського поета, перекладача, літературного критика, громадсько-політичного діяча.

7 жовтня студенти І курсу стоматологічного факультету переглянули й обговорили відеофільм полтавських журналістів «Пісні серця. Два кольори» про історію створення пісень композитора О.Білаша на вірші поета Д.Павличка. У фільмі представлений детальний аналіз їхньої творчої співпраці. Із цікавістю були сприйняті нові вірші поета про найактуальніші, гострі проблеми української дійсності, які переконливо засвідчили, що знаний класик української літератури і нині на сторожі українського духу, слова, державності. Звучала і безсмертна лірика Д.Павличка, суголоса поривам молодих сердець наших студентів.

Дмитро Васильович Павличко (28 вересня 1929, Стопчатів на Івано-Франківщині) — український поет, перекладач,літературний критик, громадсько-політичний діяч.

Біографія

Народився 28 вересня 1929 р. в селянській родині. Початкову освіту здобув у польській школі в с. Яблунів, продовжив навчання в Коломийській гімназії, а далі — в радянській десятирічці.

Від осені 1945 p. по літо 1946 р. був ув'язнений за сфабрикованим сталінськими каральними органами звинуваченням у належності до УПА. 1953 р. закінчив філологічний факультет Львівського університету.

Завідував відділом поезії редакції журналу «Жовтень» (нині — «Дзвін»), після переїзду до Києва працював у секретаріаті СПУ. Протягом 1971–1978 pp. Д. Павличко редагував журнал «Всесвіт».

Перша збірка поезій «Любов і ненависть» з'явилася у 1953 р. Пізніше побачили світ поетичні книги «Моя земля» (1955),«Чорна нитка» (1958),«Правда кличе» (1958), — вісімнадцятитисячний тираж книжки було знищено за вказівкоюпартійних цензорів. У 1968 р. вийшла збірка «Гранослов», згодом «Сонети подільської осені»(1973), «Таємниця твого обличчя» (1974), «Спіраль» (1984), «Поеми й притчі» (1986), «Покаянні псалми» (1994). Д. Павличко уклав антологію перекладів «Світовий сонет» (1983). Літературно-критичні праці зібрані в книжках«Магістралями слова» (1978), «Над глибинами» (1984), «Біля мужнього слова» (1988).

Д. Павличко — один з організаторів Народного Руху України, Демократичної партії України, перший голова Товариства української мови імені Т. Г. Шевченка. У 1990–1999 роках — Народний депутат України. З 21 жовтня 2005 року — знову обраний народнимдепутатом України (фракція Української Народної Партії). На IV Всесвітньому Форумі Українців, що відбувся в Києві 18-20 серпня 2006 р., Павличка Дмитра Васильовича було обрано Головою Української Всесвітньої Координаційної Ради.

Павличко — перекладач

Дмитро Павличко — один з найвизначніших українських перекладачів. Перекладає з англійської, іспанської, італійської, французької, португальської, їдиш та багатьох слов'янських мов.

Завдяки зусиллям Павличка вперше українською мовою з'явилося повне зібрання творів Шекспіра в шести томах (вид. «Дніпро» 1986 р.).

Український читач познайомився з Шарлем Бодлером, Гвєздославом, Луїсом де Камоенсом та багатьма іншими іменами світової літератури. Своїми перекладами Павличко запропонував нове прочитання творів Данте Аліг'єрі, Франческо Петрарки, Мікеланджело Буонарроті, Федеріко Гарсіа Лорки, Хосе Марті, Сесара Вальєхо, Рубена Даріо, Йогана Вольфганга Ґете, Генріха Гайне, Райнер Марія Рільке, Генріка Ібсена, Леопольда Стаффа, Ярослава Івашкевича, П'єра Ронсара, Жозе-Марія де Ередіа, Вітезслава Незвала та багатьох інших.

Захоплення Павличка сонетною формою вилилось у створення антології «Світовий сонет» (1983), яку свого часу готував, але не встиг реалізувати Микола Зеров. У цій антології українською мовою були опубліковані великі добірки сонетів Данте, Мікеланджело, Шекспіра, Шарля Бодлера, Гвєздослава, Янки Купали. Розширене видання антології, до якого крім перекладів увійшли й оригінальні сонети Павличка, з'явилося 2004 року у видавництві «Генеза» під назвою «Сонети».

Видання перекладів див. у списку творів

Павличко — літературний критик

Дмитро Павличко має великий доробок і як літературний критик. Найповнішим виданням літературно-критичних праць Павличка є двотомник «Літературознавство. Критика», виданий видавництвом «Основи» у 2007 році. В першому томі представлено літературно-критичні розвідки, статті, доповіді та виступи автора з проблем української літератури. Тут опубліковано також матеріали про окремі персоналії та літературні явища чи події здебільшого за хронологічним принципом. В другому томі представлено літературно-критичні розвідки, статті, доповіді та виступи автора з проблем світової літератури. Часто ці праці були написані паралельно до прекладацьких проектів Павличка й слугують коментарем і доповненням до його перекладацького доробку.

• Літературознавство. Критика. Українська література том 1. — Київ: Основи, 2007 — 566 с.

• Літературознавство. Критика. Світова література том 2. — Київ: Основи, 2007 — 465 с.

Павличко — дипломат

З жовтня 1995 до травня 1998 року Павличко був Надзвичайним і Повноважним Послом України в Словацькій Республіці.[1]

Павличко був також Послом України в Республіці Польща в період з весни 1999 року по лютий 2002 року.[2] Завдяки його клопотанню в центрі Варшави за півкілометра від знаменитих Варшавських Лазенок в березні 2002 року було споруджено пам'ятник Тарасу Шевченку.

Павличко — громадський діяч

Дм. Павличко — перший голова Товариства української мови ім. Т. Г. Шевченка (1989), голова УВКР (Українська Всесвітня Координаційна Рада) — з 2006 р.

Державні нагороди

звання Герой України з врученням ордена Держави (2004)[3] — за визначний особистий внесок у розвиток української літератури, створення вершинних зразків поетичного слова, плідну державну і політичну діяльність

• орден князя Ярослава Мудрого IV ст. (2009)[4], V ст. (1999)[5]

• орден «За заслуги» III ст. (1997)[6]

Твори

• Любов і ненависть, 1953.

• Моя земля, 1955.

• Чорна нитка, 1958.

• Правда кличе, 1958.

• Гранослов, 1968.

• Сонети подільської осені, 1973.

• Таємниця твого обличчя, 1974, 1979.

• Магістралями слова, літературна критика, 1978.

• Світовий сонет, переклади, 1983.

• Над глибинами, літературна критика, 1984.

• Спіраль, 1984.

• Поеми й притчі, 1986.

• Біля мужнього слова, літературна критика, 1988.

• Покаянні псалми, 1994.

• Антологія словацької поезії XX століття, 1997.

• Золоте ябко, 1998.

• Сонети В.Шекспіра, 1998.

• 50 польських поетів, 2000.

• Поезії Хосе Марті, 2001.

• Наперсток, 2002.

• Рубаї, 2003

• Сонети (оригінальні твори й переклади), 2004.

• Не зрадь, 2005.

• Три строфи, 2007.

• Аутодафе, 2008.

• Мала антологія хорватської поезії, 2008.[7]

• Потоп. 2010.

• Золоторогий олень. Поема. 2011.

• Най поховають мене на цьому полі. Новела. 2011.

• Вірші з Майдану: Поезії. — Київ : ВЦ «Просвіта», 2014. — 24 сторінки, ISBN 978-966-2133-96-7

У фільмах та музичних творах

За мотивами творів Д. Павличка створено:

• Олександр Костін написав оперу «Золоторогий олень» (1982)

• Євген Станкович — «Реквієм» («Бабин Яр», для солістів, хору та симфонічного оркестру, 1991)

Д. Павличко — автор сценаріїв до фільмів «Сон» (1964, у співавт. з В. Денисенком), «Захар Беркут» (1971), а також автор текстів пісень у фільмі «Роман і Франческа»(1960).

Французька мода

"Що Франція" Це - я". - Сказав колись король.
Не дивувався світ. Була така хвороба,
Що підкрадалася до всіх монарших доль...
Аж ось тепер і в нас знайшли її мікроба.

Поїхали в Париж і накупили плать,
Костюмів дорогих політики вкраїнські.
А в тій матерії, в тім полотні сидять
Бацили величі міцні, як зуби кінські.

Тепер і в нас кричать: "Я - Україна, й квит!"
А думають про свій олігархічний статок
Гетьманчуки малі, що виповзли зі свит
І сяють золотом камзолів і краваток.

9.ІХ.2006


Акації. Бджолині дзвони.
Пшениці колихливий лан.
І маків полотно червоне,
Рвучке і ніжне, мов талан.


Гніздо в колоссі, мов колиска,
Очей твоїх знадливий ляк;
Як шпиль блідого обеліска,
В блакить застромлений літак.


Цілунки стишені й неситі,
Полови сонячна луска;
Як пальми слід на антрациті,
На спині слід від колоска.