На початку січня 2015 року кафедра українознавства та гуманітарної підготовки (зав. кафедри – доц. Лещенко Т.О., викладачі доц. Шарбенко Т.В., викл. Юфименко В.Г.), як і вся культурна спільнота України, відзначатиме 80-річний нашого земляка Василя Симоненка. До цієї події, керуючись чинною Постановою Верховної Ради від 21 травня 2013 року № 295-VII «Про відзначення 80-річчя з дня народження Василя Симоненка», студенти та викладачі провели зустріч пам'яті великого письменника.

Народ мій є! Народ мій завжди буде!
Ніщо не перекреслить мій народ!
Пощезнуть всі перевертні й приблуди,
І орди завойовників-заброд!
В.Симоненко

«Я син свого народу», - ці слова Василя Симоненка студенти 1 курсу медичного факультету обрали для години спілкування. Зустріч присвятили людині, поету, все життя якого проходило під гаслом «Я для тебе горів, український народе!». У січні йому виповнилося б 80, дата ювілейна. Проте він прожив лише 28. За своє коротке життя став автором численних поезій, статей, театральних i лiтературних рецензiй та казок.

На жаль, відзначаємо цю дату без Василя Симоненка, без ювіляра, але проймаємося його духом, його переконаннями.

Студенти переглянули відеофільм про нашого земляка із циклу «Гра долі» «Я на світі такий один».

Симоненкова дорога важка, трагічна й коротка, але славна Симоненкова трагічна доля і поезія – це слово Правди і Чесності, приклад Патріотизму в Вірності Україні. Світло його творчості надихатиме ще не одне покоління справжніх українців жити і працювати заради своєї держави. «Любити все прекрасне і земне, говорити правду..»-роздумуючи про громадське покликання письменника, стверджував Василь Симоненко. І справді, його чесне і щире слово несло людям правду про людину та світ, тому й тривожить душу, вчить любові до рідної землі й поваги до її історії, а ще людської гідності, порядності й відповідальності за все, що відбувається довкола.

Життєва доля Василя Симоненка заслуговує на возвеличення. Колись давно літературний побратим і вірний друг нашого геніального земляка Микола Сом написав: «Не ми йдемо до Симоненка, а Симоненко йде до нас».

На зустрічі-пам'яті студенти підтримали ідею обласного керівництва та громадськості оголосити 2015 рік на Полтавщині роком Василя Симоненка. Окрім цього підтримали пропозицію щодо пам'ятного знаку Василю Симоненку саме в Полтаві.

Захід, проведений на кафедрі українознавства та гуманітарної підготовки, переконливо доводить, що ми йдемо до Симоненка, щоб доторкнутися до неповторності та глибокої особистості поета, його могутньої творчості.

Адже наш непростий час потребує цого чистого, світлого, високого й правдивого слова, що має магічну здатність лікувати людські душі. Як сліпучий метеорит, на мить спалахнув він на небосхилі українського письменства, щоб навіки увійти в безсмертя. Саме тому, що він жив, любив і ненавидів, страждав, творив і згорів за рідну землю, за людей – Україна повік не забуде його. І сьогодні ми знову виразно чуємо його дзвінкий, бадьорий юнацький голос, що лунає як здійснене пророцтво: «Я воскрес, щоб із вами жити під шаленством весняних злив».

То ж візьмемо з собою на життєві дороги полум»яні та величні поетові слова і несімо гордо прапор Пам'яті про Василя Симоненка в рідній його Україні.