Колектив кафедри українознавства та гуманітарної підготовки привітав студентів-іноземців з початком свята Курбан - Байрам.

Свято жертвопринесення нагадує про подвиг пророка Ібрагіма (Авраама). Отримавши одкровення, в якому йому веліли принести в жертву власного сина Ісмаїла, Ібрагім був готовий виконати це веління, незважаючи на те, що його син був довгоочікуваною дитиною, яку він дуже любив. Це стало символом вищої покірності Богові. Однак в останній момент Всевишній замінив цю жертву вівцею, посланою з раю.

Свято починається за 70 днів після закінчення посту урази (10-го числа місяця Зуль-хіджжа, що є 12-м місяцем мусульманського місячного календаря), в день закінчення Хаджу (паломництва до Мекки) та триває три-чотири дні.

Кульмінація хаджу (прощі в Мекку): прочани виконують обряд жертвопринесення в долині Міна на згадку про жертвопринесення Ібрагіма (бібл. Авраама). Згадка про цю подію є в Біблії і в Корані.

Дотримуючись цієї традиції, мусульманин у день свята повинен зарізати жертовну тварину. Вважається, що з першою краплею крові цієї тварини людині, яка здійснює курбан (жертву), пробачаються її гріхи. Одну третину м'яса з'їдає родина, другу віддають сусідам, третю – бідним. На підтвердження цього обов'язку мусульманам наводять аяти Корану (3, 86):

Під час Курбан-Байраму узвичаєно відвідувати могили предків, читати святкову молитву в мечеті, молитися за померлих і роздавати милостиню, робити візити друзям, дарувати подарунки. Організовують святкову трапезу.

Здійснювати жертвопринесення наказано не тільки прочанам, а й кожному мусульманину, який має на це кошти. Жертовними тваринами вважаються корови, вівці й кози. Обряд виконується після святкової молитви або в наступні два дні свята.

М'ясо жертовних тварин традиційно ділять на 3 частини: одну залишають собі, другу роздають як милостиню мусульманам, третю дарують родичам і сусідам, у тому числі й немусульманам. Гарна традиція — приготування з третьої частини курбану святкового частування — плову, шашлика, мантів — для сусідів, друзів, родичів і всіх, хто прийде в гості у святкові дні.

Сенс обряду жертвопринесення передусім духовний. Кожен мусульманин на чесно зароблені гроші повинен принести жертву й поділитися з бідними й незаможними, пригостити святкової їжею своїх гостей. Це — акт щедрості й пожертвування з надією на Боже прощення.

Мусульмани України у цей день збираються на святкову молитву, звучить проповідь, вітання, відвідуються мусульманські кладовища, відбуваються доброчинні ярмарки і святкові обіди.

Цими днями також здійснюється паломництво (хадж) до святих місць ісламу – Мекки і Медіни, участь у якому беруть і мусульмани України. Хадж є одним із стовпів ісламу і обрядом поклоніння, який хоча б раз у житті повинен виконати кожен правовірний, який має таку можливість і достатню кількість праведно зароблених коштів.