Кафедра українознавства та гуманітарної підготовки (зав.- доц. Лещенко Т.О.) відзначила 120-ту річницю з дня народження Олександра Петровича Довженка.

Студенти І курсу медичного факультету переглянули й обговорили відеофільм полтавських журналістів із циклу «А у нас кіно знімали» про історію створення фільмів «Земля», «Щорс», «Звенигора» у селі Яреськи Шишацького району на Полтавщині. У фільмі представлений детальний аналіз значення кінотворчості Довженка і його вплив на розвиток світового кіномистецтва.

У цей нелегкий час ми маємо відповідати на всі виклики і загрози, всіляко сприяти єдності України, консолідації суспільства навколо утвердження суверенної незалежної, європейської держави, як це і робив у свій час Олександр Петрович, який любив свій народ, переймався його долею і вірив у світле його майбутнє.

Довженко Олександр Петрович

10.09.1894—25.11.1956

Кінорежисер, драматург, письменник, художник і громадський діяч. Знятий ним в 1930 році художній фільм «Земля» визнаний одним з 12 найкращих фільмів усіх часів і народів.

Українського кінорежисера Олександра Довженка радянська влада не розстріляла і не згноїла у таборах. Однак доля, яку йому приготували, була не менш трагічною. Цькування Довженка розпочалося після виходу його фільму «Земля» – кінороботи, яку називали геніальною визнані майстри світового кінематографу.

Коли помер Олександр Довженко, можна було спостерігати дивний контраст. За кордоном, ба навіть у Москві, пам'ять Довженка вшанували більше, ніж в Україні. Світова, загальна і фахова, преса помістила тоді про Довженка статті, ілюстровані кадрами з його фільмів. У Парижі, Лондоні, Нью-Йорку та інших центрах світу було влаштовано на пошану покійного Довженка масові перегляди його фільмів. Кожний громадянин міг тоді переглянути Довженкові фільми. У книжках з історії кіно цілі розділи були присвячені Довженку. Через два роки після його смерті в Брюсселі на міжнародній виставці спеціальне журі знавців кіно включило Довженка в перший десяток найбільших мистців за всі 60 років історії кіно.

Світ відчув, що в особі Довженка помер не просто собі великий кінорежисер, а творець і речник якоїсь нової ери в мистецтві, нового творчого духу і світовідчування. Українець, який живе за кордоном і може стежити за духовим життям світу, міг бути щасливим із того, що розстріляне українське відродження не тільки не вмерло, а, навпаки, прорвало «залізну завісу» і завоювало визнання світу. Бо Довженка шанували і шанують у широкому світі не за фільми «Аероград» та «Мічурін», а за його перші три великі українські фільми «Звенигора», «Арсенал», а головно – за фільм «Земля».Довженко завоював собі світ тими фільмами, що належать до «розстріляного відродження» і які були заборонені у час масового погрому України на початку 30-х років.

Міжнародні знавці й дослідники кіномистецтва цінять фільми Довженка за те, що він поєднав загальнолюдські і вічні мотиви та проблеми зі своїм рідним глибоко національним українським ґрунтом. Глядачі його фільмів були охоплені емоціями, розтинані до живого скальпелем, що торкав самі коріння нервів, даючи нестерпний біль, але водночас проймаючи почуттям оптимізму й радості... Підсумок його фільмів – краса і слава. Довженко був захоплений своєю любов'ю до батьківщини. Всі його фільми, за винятком «Аерограду» і «Мічуріна», зв'язані з Україною. Цей незрівняний поет кіно терзає нашу душу своєю візією універсальної правди .

Свіже слово у мистецтві

Справжнє мистецтво в кінопрактиці акумулювалось у порівняно молодому, але вже з перших кроків глибокому й трудному до наслідування, оригінальному українському кіномистецтві, яскравим і досі неперевершеним представником якого є Олександр Довженко. Колишні стовпи російського кіномистецтва Ейзенштейн і Пудовкін самі признавалися у своїй безпорадності перед лицем Довженкових мистецьких засобів та монументального способу їхньої передачі. А способи ці необмежені в цього українського режисера... Завдяки геніальному творцеві оригінальних фільмів маємо можливість захоплюватись мистецькими основами стародавньої козацької країни, її культурою, пречудового природою та незвичайно вродливими козацькими типами... Довженко, уродженець чарівної закутини української землі, промчав метеором на обрії безрадісного 20-го сторіччя.

Ми подали лише частину тих оцінок, які дістав Довженко від знавців кіномистецтва. У цих оцінках основне – це визнання, що українське відродження сказало в фільмах Довженка нове свіже слово в мистецькому розвитку людства; що це було дійсно відродження – не тільки національно-українського, а й вселюдського масштабу.

Автобіографічні дані

Класик українського та світового кінематографу, режисер і письменник Олександр Довженко народився 10 вересня 1894 року на хуторі В'юнище (селище Сосниця) Чернігівської губернії.

У 30-х роках Олександр Довженко постав як самобутній кінорежисер, фундатор поетичного кіно, визнаний світом митець. Чарлі Чаплін зазначав: «Слов'янство поки що дало світові в кінематографії одного великого митця, мислителя і поета – Олександра Довженка».

У 1930 р. О. Довженко зняв картину «Земля», яка вивела українське мистецтво на широкі міжнародні обшири й принесла митцю світову славу. Він відвідав Берлін, Гамбург, Прагу, Париж, Лондон, демонструючи «Землю», «Звенигору», «Арсенал», виступав перед журналістами, кіномитцями й кінокритиками, виголосив кілька доповідей про нову кінематографію.

У 1932 р. Довженко зняв перший звуковий фільм «Іван» і був запрошений до кіностудії «Мосфільм». Конфлікти Довженка на Київській студії, особливо після постановки фільму «Іван», загострювалися. Тому митець прийняв рішення виїхати до Москви і з 1933р. працював на «Мосфільмі».

У 1935 р. Довженка нагороджують орденом Леніна, а восени того ж року на екранах з'явився «оптимістичний» «Аероград». У 1939 р. вийшов на екрани «Щорс» (поставлений на Київській кіностудії). Фільм швидко став популярним, глядачеві подобались подані з гумором колоритні народні, національні характери, особливо Боженка, Трояна, Чижа.

Протягом 1941-1945 pp. О. Довженко створив низку новел: «Ніч перед боєм», «Мати», «Стій, смерть, зупинись», «Хата», «Тризна» та інші. Епосом війни називають кіноповість «Україна в огні» (1943). Цей твір був Сталіним заборонений, а Довженку не було дозволено повертатись в Україну.

За «ідеологічно правильний» фільм «Мічурін» митець у 1949 р. одержав Державну премію, яка означала офіційну його реабілітацію після «України в огні».

У 1956 р. у березневому номері журналу «Дніпро» була опублікована «Зачарована Десна», з цього приводу Довженко дуже радів. У цей час була завершена й «Поема про море». У листопаді розпочались зйомки однойменного кінофільму. А 25 листопада Олександр Довженко раптово помер.

У 1957р. з'явилася друком збірка повістей митця «Зачарована Десна», від якої фактично почався «відлік» письменницької слави.

На всесвітній виставці в Брюсселі в 1958р. 117 відомих кінознавців і кінокритиків із 20 країн, добираючи 12 найкращих фільмів усіх часів і народів, назвали і «Землю» О. Довженка.

За своє творче життя О. Довженко поставив 14 ігрових і документальних фільмів, написав 15 літературних сценаріїв і кіноповістей, дві п'єси, автобіографічну повість, понад 20 оповідань і новел, ряд публіцистичних статей і теоретичних праць, присвячених питанням кіномистецтва. Його кінопоеми «Звенигора» (1928) та «Арсенал» (1929), кіноповість «Земля» (1930) були визнані світовою кінокритикою шедеврами світового кінематографа, а Довженко – першим поетом кіно. Низку кіноповістей О. Довженка було екранізовано після його смерті: «Повість полум'яних літ» (1944, 1961), «Поема про море» (1956, 1958), «Зачарована Десна» (1956, 1957).