До Дня захисника України!
До Дня українського козацтва!
36011, м. Полтава, вул. Шевченка, 23 ВДНЗУ «Українська медична стоматологічна академія»
Тепла, душевна і невимушена зустріч відбулася на кафедрі українознавства та гуманітарної підготовки зі студентами курируваних кафедрою груп І курсу стоматологічного факультету – вихідців з окупованих територій та АР Крим.
Кафедральна аудиторія №1 була переповнена. Щира бесіда розпочалася з хвилини мовчання за загиблими воїнами і мирними жителями українського сходу.
Виявляється, життя інколи справді ділиться на «до» і «після». І буває це не десь за обрієм чи в далекій країні. Усе це трапилося з нами, на нашій українській землі. Статистика вражає: нині нараховують близько 1,9 млн. біженців і внутрішніх переселенців зі сходу України й АР Крим.
Важко передати емоції, які переповнюють мене. Дуже рада,що вступила до ВДНЗУ «УМСА». На мене в Криму чекають, за мене хвилюються батьки. Велике їм спасибі за підтримку. Вірю, Україна переможе», – підкреслила студентка 14 групи І курсу стоматологічного факультету, кримська татарка, Абдурахманова Джемілє.
«Сьогодні нам треба гартуватися, допомагати один одному та нашому війську і державі, не піддаватись на провокації та чутки, які сіють злобу, зневіру і брехню про Україну. Будьмо мужніми, збережемо Україну – збережемо себе. Добре, що в Україні виросла свідома молодь і є достатньо досвідчених військових, які вірять, що спільно ми переможемо тероризм усередині держави й дамо гідну відсіч агресії зовні», – підтримав свою землячку студент 1 групи І курсу стоматологічного факультету, кримський татарин, Курманаєв Різа.
Своїм болем поділилися студенти-донеччани 14 групи І стомат. – Савон Ілля і Тищенко Микита, студент 14 групи І стомат. Снурніков Володимир.
Відповідаючи на численні запитання, вони розповідали про своє ставлення до подій, про настрої місцевих жителів сходу і Криму. Багато говорили про патріотизм. Коли йде загроза державності, треба єднатися. А Батьківщина – це батько і мати, дружина і діти, рідна домівка. Зважаючи на нинішнє становище нашої країни, впевнені, що немає такого українця, який би не бажав миру і спокою Україні. Весь народ нашої держави об´єднався нині проти агресора.
23 роки Незалежності Україна, на щастя, не знала війни. Наш народ пишався тим, що в складні 90-ті Україні вдалося зберегти мир. Але війна не обійшла нашу державу тепер. Ще декілька років тому ми з вами не знали дуже багатьох слів, пов’язаних із війною, тепер же мирне небо обпалене полум’ям війни. Ще кілька років тому ми не особливо звертали увагу на слова «слава Україні – Героям слава», а тепер вони набули нового, реального, непідробного, святого змісту.
Наразі всім зрозуміло, кому ці слова адресовані, і ні в кого немає сумнівів, що ці герої – це наші хлопці, чоловіки, це мужні воїни, які зі зброєю в руках захищають східний кордон України; це лікарі, які виривають поранених у АТО з лабет смерті, ставлять їх на ноги; це волонтери, на плечах яких тримається забезпечення нашої армії продуктами, амуніцією, медикаментами та багато чим іншим, украй необхідним у щоденній ратній роботі солдата. Зрештою, ще всі ті, хто пожертвував хоча би дещицею своїх статків заради України, заради її майбутнього.
Слова «Слава Україні – Героям слава» перестали бути лише вітанням. Нині це вітання особливої шани тим, хто в напружений, найкритичніший і найважливіший момент життя нашої держави не відступив і пожертвував собою заради своєї Батьківщини. Це вітання є засвідченням справжнього подвигу патріота.Коли перед очима проходять кадри з новин, фото поранених і загиблих героїв, ми розуміємо, що слова «душу й тіло ми положим за нашу свободу» стали для сучасної історії української нації не просто словами з гімну, це стало станом нескореної душі, це стало викликом для всіх і для кожного.
Студенти-переселенці бажали собі і своїм одногрупникам миру, благополуччя, радили цінувати своїх рідних і близьких і завжди залишатися патріотами своєї Батьківщини.
ДЕ ЗАРАЗ ВИ, КАТИ МОГО НАРОДУ?
Де велич ваша, сила ваша де?
На ясні зорі і на тихі води
Вже чорна ваша злоба не впаде.
Народ росте, і множиться, і діє
Без ваших нагаїв і палаша.
Під сонцем вічності древніє й м
Його жорстока й лагідна душа.
Народ мій є! Народ мій завжди буде!
Ніхто не перекреслить мій народ!
Пощезнуть всі перевертні й приблуди,
І орди завойовників-заброд!
Ви, байстрюки катів осатанілих,
Не забувайте, виродки, ніде:
Народ мій є! В його гарячих жилах
Козацька кров клекоче і гуде!
Василь Симоненко
1962
