Кафедра акушерства і гінекології №2 ВДНЗУ «Українська медична стоматологічна академія»

Професор В.К.Ліхачов, доцент Л.М.Добровольська

Планування сім’ї як комплекс соціально-медичних заходів сьогодні активно увійшло в наше життя.

В непідготовлених верствах населення під плануванням сім’ї розуміють виключно обмеження народжуваності. В дійсності планування сім’ї - це виконання умов Декларації про права дитини відповідно зародження нового життя в безпечних умовах.

За даними світової статистики щорічно від чинників, пов’язаних з вагітністю або її перериванням, помирає понад 500 тисяч молодих жінок. Використання сучасних контрацептивних засобів сприяє зменшенню частоти штучних і нелегальних абортів, що дає змогу знизити рівень материнської смертності на 25–50%.

Слід зазначити, що перші пологи безпечніші після досягнення жінкою 20-річного віку. У молодших матерів зростає ризик народження дітей з малою вагою, підвищується рівень малюкової захворюваності і смертності, виникають проблеми з грудним вигодовуванням.  При збільшенні же віку жінки (після 30 років) значно зростає ризик ускладнень під час вагітності і пологів –невиношування вагітності, народження мертвої дитини, смерть новонародженого, гестаційний діабет, прееклампсія.

Збільшення інтервалу між пологами є важливим для здоров’я матері і дитини. Шанси на виживання наступної дитини зростають, якщо інтервал між пологами становить щонайменше два роки. Більший інтервал між пологами сприяє меншому ризику народження недоношених дітей та дітей із малою масою тіла. При інтервалі в 2–3 роки ризик анемії знижується в 1,3 рази, ризик кровотечі у третьому триместрі вагітності – в 1,7 рази, материнської смертності під час пологів – у 2,5 рази.

Міжнародна конференція ООН по народонаселенню і розвитку, яка відбулася в Каїрі у 1994 році, прийняла Програму дій, в якій викладені концепції репродуктивного здоров’я, планування сім’ї та репродуктивних прав. Ця програма дій була прийнята урядовими делегаціями 180 країн-учасниць конференції. У відповідності з цією Програмою, репродуктивне здоров’я – це стан повного фізичного, розумового і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб репродуктивної системи. Охорона репродуктивного здоров’я – це поєднання методів і послуг, направлених на збереження і укріплення репродуктивне здоров’я, що надає можливість людям вільно і відповідально приймати рішення щодо планування вагітності.

За визначенням ВООЗ та згідно Наказу МОЗ України № 539 від 4.08.2006 р. «Методичні рекомендації щодо організації діяльності служби планування сім’ї в Україні» та Наказу МОЗ України №905 від 26.12.2006 р. «Клінічний протокол з акушерсько-гінекологічної допомоги. Планування сім’ї», служба планування сім’ї включає в себе такі види діяльності, які допомагають окремим особам та подружнім парам свідомо обирати кількість дітей в сім’ї та час їх народження в залежності від віку батьків, планувати тільки бажаних дітей, регулювати інтервали між вагітностями, попереджати виникнення небажаної вагітності. Оптимальний вік для народження дітей – 20-25 років. Вагітність, яка виникає за межами 20-25 років, перебігає з більшою кількістю ускладнень та сприяє  порушенню стану здоров’я матері і дитини.

Служба планування сім’ї також  піклується формуванням у підлітків та молоді безпечної статевої поведінки, зацікавленості  у  збереженні  та поліпшенні свого здоров’я та опануванням основ  відповідального  батьківства. Деякі батьки, вчителі, громадські та релігійні лідери висловлюють застереження щодо залучення молоді до планування сім’ї, статевої освіти та контрацепції, оскільки це, на їх думку, спонукатиме молодь до безвідповідальної поведінки і збільшення сексуальної  активності поза шлюбом.

Досвід розвинених країн свідчить про протилежне. Там, де були розроблені програми із статевої освіти, сексуальна активність молоді не збільшилась. Навпаки, ці програми формують у підлітків відповідальне ставлення до сексуальності, підвищується вік початку статевого життя, що допомагає юнакам і дівчатам повністю реалізувати  свій життєвий потенціал, зберегти фізичне і моральне здоров’я, мати здорове потомство.

Для того щоб батьківство було відповідальним, щоб народжувалися тільки бажані та здорові діти, необхідно, щоб кожна сучасна людина знала як зберегти своє репродуктивне здоров’я, яке невід’ємно залежить від особливостей поведінки жінки або чоловіка, відповідального ставлення до статевого життя, а також впливає на стабільність сімейних відносин та загальне самопочуття кожної людини.

Репродуктивні права включають в себя низку прав людини, які на даний момент вже офіциально визнані національними законодавствами та зафіксовані в документах з міжнародних прав людини. Репродуктивні права базуються на визнанні фундаментального права всіх пар та окремих особистостей на самостійний та відповідальний вибір по відношенню кількості дітей, яких вони планують мати, тривалості інтервалів між пологами, на отримання доступу до інформації, необхідної для реализації такого вибору, а також на визнання права кожного індивидума на досягнення найвищого рівня сексуального та  репродуктивного здоров’я.

Багаточисельні вимоги, що висуває сьогодні суспільство до сучасної жінки, призвели до суттєвого зниження народжуваності в Україні в порівнянні з другою половиною 20-го сторіччя, коли жінки реалізовували свій репродуктивний потенціал в 18-28 років, народжуючи при цьому 2-3 дітей. В той період  завдяки відносно стабільним соціальним гарантіям материнство вдало поєднувалося з одночасним вирішенням питань отримання освіти та кар’єрного зростання. В 1965 році середня кількість дітей у однієї жінки становила 2,5, а «контрацептивна фаза» приходилась на вік 28-51 рік.

Сучасна жінка, намагаючись поєднати свою сімейну роль із суспільною діяльністю, найкращі свої репродуктивні роки (18-25 років) свідомо присвячує отриманню престижної освіти і стабільного матеріального стану, у зв’язку з чим середня кількість дітей на одну жінку становить 1,4. Ранній сексуальний дебют сьогоднішніх підлітків обумовлює необхідність виділенні двох часових періодів «контрацептивної фази»  в житті жінки (15 – 28 років і 28 – 51 рік). В перший період «контрацептивної фази» пропонується контрацепція для тих жінок, що не народжували, а в другий – для тих, що народжували.

Небажану вагітність можна розглядати как результат ланцюга обставин, пов’язаних із особистими факторами, соціально-економічним розвитком в державі, міжстатевими відносинами, рівнем освіти, доступністю та якістю інформації з питань планування сім’ї та фактичним використанням сучасних методів контрацепції. За даними ВООЗ, щорічно у світі до 75 млн. жінок стикаються з  проблемою небажаної вагітності. При цьому приблизно половина таких вагітностей (45 млн.) закінчується штучним їх перериванням (абортом) за бажанням жінки.

Рівень абортів і материнської смертності після абортів знаходиться в прямій залежності від діючого законодавства по відношенню до абортів. Заборона абортів, за даними ВООЗ, в 5 разів збільшує материнську смертність, пов’язану з нелегальним перериванням вагітності.

Тривалий час серед жінок України панувала думка, що аборт є кращим і швидким методом регуляції народжуваності, але сьогодні, враховуючи шкідливість аборту, його можна попередити за допомогою сучасних безпечних методів контрацепції.

Контрацепція - (від латинського: contra - проти і conceptio - зачаття) – метод контролю над народжуваністю, а також збереженням здоров’я жінки.    

Консультативно-медичне обслуговування з питань контрацепції будується на підставі принципів поваги прав людини, включає в себе проведення комплексної оцінки життєвих обставин і стану здоров’я пацієнта із урахуванням конкретних потреб індивидуума, а також усіх відповідних медичних критеріїв і практичних рекомендацій для надання пацієнту компетентної допомоги у виборі та використанні того або іншого метода.

Вибір методів контрацепції в значній мірі визначається їх ефективністю щодо попередження небажаної вагітності, яка залежить  не тільки від ступеню захисту, що можуть забезпечити ці методи, але також і від особливостей особистості користувача (з урахуванням віку жінки, наявності у неї гінекологічної та екстрагенітальної патології, шкідливих звичок, її майбутніх репродуктивних планів, сексуальної активності, а також наскільки систематично та  правильно жінка може використовувати методи контрацепції).

Сьогодні існуючі контрацептивні методи поділяють на:
1. Традиційні методи контрацепції: бар’єрні (або механічні),   сперміциди (або хімічні), природні (або біологічні), перерваний статевий акт.
2. Сучасні методи контрацепції:  внутрішньоматкова, гормональна.
3. Особливим видом регулювання народжуваності є добровільна хірургічна стерилізація.

До всіх контрацептивних засобів висуваються певні вимоги. По-перше, вони повинні мати високу контрацептивну ефективність, бути простими у використанні, доступними за ціною, естетичними, конфіденційними. По-друге, контрацептивні речовини повинні мати зворотність дії, тобто забезпечувати стерильність лише на бажаний проміжок часу.

На жаль, традиційні методи контрацепції недостатньо ефективні (у 100 жінок, які використовують дані методи контрацепції, за рік настає 12-28 небажаних вагітностей).

Найбільшу популярність в світі в наш час набули гормональні протизаплідні засоби за рахунок їх високої ефективності (98% і більше), наявності зворотної дії та додаткових корисних для здоров'я жінок неконтрацептивних ефектів. Механізм їх контрацептивної дії пов'язаний, в основному, з пригніченням дозрівання яйцеклітини. Найчастіше застосовують комбіновані оральні контрацептиви (КОК). Крім того, можливі альтернативні шляхи введення гормональних контрацептивних засобів: піхвові кільця, гормональні пластирі, підшкірне введення гормональних імплантів.

Внутрішньоматкові контрацептиви також забезпечують високу протизаплідну ефективність. Їх контрацептивний ефект пов'язаний з прискоренням транспорту заплідненої яйцеклітини по маткових трубах, коли яйцеклітина попадає в порожнину матки ще не готовою до імплантації.

Найменш розповсюдженим методом контрацепції є добровільна хірургічна стерилізація, яку виконують при певних умовах за вимогою жінки.
Підсумовуючи затронуту в даній статті проблему, доходимо висновку, що планування сім'ї позитивно впливає на здоров'я, розвиток та благополуччя сім'ї в цілому та має особливе значення для матері і дитини.