Історія кафедри

Кафедра інфекційних хвороб була заснована в 1933 р. у Харківському медичному стоматологічному інституті. Перший її завідувач – доцент І.І.Костюков керував кафедрою з 1933 по 1954 рр. За цей період кафедра сформувалася організаційно та матеріально і забезпечувала якісну підготовку лікарів-стоматологів. Були опубліковані наукові праці присвячені клініці й лікуванню широко розповсюджених у довоєнний і післявоєнний період інфекційних хвороб, зокрема «Застосування новарсенолу для лікування поворотного тифу».

У 1941 р. інститут був евакуйований у м. Фрунзе. В 1944 р., після визволення Харкова, відновив свою роботу в рідному місті, а кафедра була реорганізована в курс при кафедрі внутрішніх хвороб. Весь період роботи курсу в Харкові підготовку студентів забезпечували представники харківської школи інфекціоністів – доценти М.Я.Шендерович, М.Х.Агєєва, асистент Н.Н.Горянська та ін., на чолі з відомим вченим-клініцистом професором І.Р.Брауде.

У 1954 р. завідувачем курсу інфекційних хвороб став доцент, к.мед.н. М.Я.Шендерович. Він автор 12 наукових праць: «Менінгоенцефаліти як ускладнення епідемічного паротиту», «Зміни крові при грипі А, В і сезонних катарах верхніх дихальних шляхів».

У 1964 р. на посаду завідувача курсом обрана к.мед.н. М.Х.Агеєва. У 1965 р. їй було присвоєно вчене звання доцента. М.Х.Агеєва – автор 24 наукових праць. Основним напрямком наукових досліджень кафедри в цей період було вивчення стану серцево-судинної системи при різних інфекційних захворюваннях.

У 1968 р. Харківський медичний стоматологічний інститут за рішенням Ради Міністрів УРСР переведений у м. Полтаву. Курс інфекційних хвороб з епідеміологією очолила доцент М.X.Агеєва. В цей час асистентами кафедри працювали досвідчений лікар-інфекціоніст М.К.Шульга, к.мед.н. А.В.Єсипов, який закінчив аспірантуру з інфекційних хвороб при Харківському медичному стоматологічному інституті. Співробітники кафедри в співпраці з науковцями кафедри терапевтичної стоматології виконували наукові праці присвячені дослідженню особливостей клінічного статусу та бактеріологічного пейзажу пародонтальних синдромів на фоні патології травного тракту. З обранням у 1975 р. на посаду доцента, к.мед.н. А.М.Демидової колектив розширився, і наступного, 1976 р. курс був перетворений у кафедру інфекційних хвороб з курсом епідеміології. Кафедра поповнилась новими співробітниками: з 1975 р. асистентами на кафедрі працюють к.мед.н. А.П.Федоріна, з 1977 р. – к.мед.н. Л.Ф.Богініч, Є.І.Стогній і В.А.Сорокін, з 1982 р. – Г.М.Дубинська, з 1993 р. – О.М.Ізюмська. З виходом на пенсію доцента А.М. Демидової завідувачем курсу епідеміології був призначений доцент А.В.Єсипов, який в 1971 р. захистив кандидатську дисертацію на тему: «Нуклеїновий обмін у хворих, які раніше лікувалися пеніциліном, преднізолоном, пентоксилом і нуклеїновою кислотою». Займався проблемою профілактики внутрішньолікарняних інфекцій. Автор 67 науково-методичних праць і 1 винаходу.

У 1975 р. кафедру очолив представник київської школи інфекціоністів доцент П.М.Козюк. У 1967 р. він захистив кандидатську дисертацію «Виділення фолієвої кислоти та рибофлавіна у хворих на лямбліоз та деякі біологічні властивості лямблій», а в 1990 – докторську дисертацію «Патогенез, клініка, діагностика і лікування лямбліозу і його мікст-форм із дизентерією». У 1991 р. П.М.Козюку присуджено вчене звання професора, у 1992 – обраний дійсним членом Української академії наук національного прогресу. Професор П.М.Козюк є автором навчально-методичних посібників «Особливості перебігу інфекційних хвороб у осіб похилого і старечого віку», «Невідкладні стани та інтенсивна терапія в інфекційній клініці», «Ангіни у практиці стоматолога», «Слизові оболонки порожнини рота за інфекційних хвороб», «Гострі респіраторні вірусні інфекції», «Інфекційні хвороби (супутник студента)», а також 161 наукової праці. Професор П.М.Козюк пішов з життя у 2009 році.

З 2001 р. на посаду завідувача кафедри призначена доктор медичних наук Г.М.Дубинська. Випускниця Полтавського медичного стоматологічного інституту, в 1989 р. вона захистила кандидатську дисертацію «Особливості перебігу вірусного гепатиту А у пацієнтів з дефіцитом секреторного IgA», а в 1999 р. – докторську дисертацію на тему «Клініко-патогенетичне значення порушень у системі антиоксидантного захисту при дифтерійній інфекції та розробка методів їх корекції». У 2005 р. Г.М.Дубинській присудженовчене знання професора. Наукові пошуки Г.М.Дубинської різнобічні, її роботи присвячені дослідженню патогенезу та розробці методів лікування хворих на інфекційні недуги з імунними порушеннями, визначенню ролі генетичних маркерів у механізмах розвитку та патогенезі інфекційних хвороб, дослідженню специфічної фармакологічної активності біологічно-активних речовин рослинного походження, розробці та втіленню у виробництво препаратів з ехінацеї пурпурової та інших препаратів антиоксидантної та імуномодулюючої дії, оцінці ефективності їх застосування в інфекційних хворих та людей зі зніженим рівнем резистентності, з'ясуванню особливостей перебігу і лікування мікст-форм вірусних гепатитів з герпетичними інфекціями, удосконаленню методів діагностики та профілактики гепатитів з парентеральним механізмом передачі тощо. Г.М.Дубинська лікар-інфекціоніст вищої категорії, автор 249 науково-методичних праць, 14 патентів України та Росії, 8 навчальних посібників, 3 інформаційних листів, 2 методичних рекомендацій.

З 2002 по 2010 рр., на кафедрі закінчили аспірантуру і працювали асистентами О.М.Минак, яка в 2006 р. захистила кандидатську дисертацію на тему: «Клініко-патогенетичні особливості гострого гепатиту В у осіб із хронічними запальними захворюваннями дихальних шляхів», займалась дослідженням ефективності застосування антиоксидантів рослинного походження в комплексній терапії хворих на вірусні гепатити,автор 51 науково-методичної праці; Т.В.Кузь, яка в 2007 р. захистила кандидатську дисертацію на тему: «Епідеміологічна характеристика та профілактика гепатитів В і С в Полтавській області», лікар-епідеміолог першої категорії, займалась удосконаленням методів діагностики та профілактики гепатитів із парентеральним механізмом передачі,автор 32 науково-методичних праць, 2 інформаційних листів, 1 винаходу; Литвиненко Ю.В, яка в 2009 р. захистила кандидатську дисертацію на тему «Клініко-лабораторна характеристика перебігу та наслідки інфекційного мононуклеозу у дорослих Полтавської області». Представники Полтавської школи інфекціоністів працюють в інших містах України та за кордоном.

З 1997 по 2011 рр. на кафедрі працювала асистент Л.Ф.Богініч, яка в 1970 р. захистила кандидатську дисертацію на тему: «Вплив магнітних полів на імунобіологічну реактивність організму». Л.Ф.Богініч брала участь у розробці заходів щодо ліквідації опісторхозу в Полтавській області, займалася проблемами вірусних гепатитів, кишкових інфекцій та ін. Лікар-інфекціоніст вищої категорії. Автор 82 науково-методичних праць і 4 винаходів.

Велика увага приділяється розвитку матеріально-технічного забезпечення клінічних баз. Клінічними базами, де проводяться заняття зі студентами медичних факультетів №1 та №2, стоматологічного факультету, лікарями-інтернами, лікарями-курсантами ТУ та ПАЦ є Полтавська Обласна Інфекційна лікарня, дитяче інфекційне відділення 1-шої Міської клінічної лікарні, інфекційне відділення Військового шпиталю, Полтавський Обласний Центр профілактики ВІЛ та боротьби зі СНІДом.

Колектив кафедри – група однодумців, які працюють в команді.